Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Податкова соціальна пільга (далі – ПСП) — це сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має право зменшити суму свого загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді заробітної плати. Розмір ПСП, а також граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП, розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області на своєму веб-порталі розмістило роз’яснення щодо загальних правил застосування податкової соціальної пільги та наслідків порушення цих правил.

Так, нагадується, що громадяни, які отримують заробітну плату та є платниками податку на доходи фізичних осіб, мають право на податкову соціальну пільгу. Відповідно до норм Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати та надається тільки за одним місцем роботи. Якщо фізична особа працює на кількох підприємствах, вона може обрати, де їй вигідніше скористатися правом на пільгу та подати роботодавцю письмову заяву.

Як відомо, при звільненні працівника роботодавець зобов’язаний виплатити йому заробітну плату за весь відпрацьований період та компенсацію за невикористані дні відпустки. У деяких випадках працівнику має бути виплачено також і вихідну допомогу.

Законодавством визначені випадки, коли роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу. Відповідні норми містяться встатті 44 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), радянських указах про роботу тимчасових та сезонних працівників, Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон № 796).

Документи:

Таблиця 1.Розмір вихідної допомоги при звільненні.doc	15 Kb
Таблиця 2. Вихідна допомога при звільненні працівників окремих категорій.doc	16 Kb

Відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), ст. 15 і 24 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст.116 КЗпП).

За загальним правилом, відповідно до частини 1 статті 33 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається тільки за його згодою.

З ініціативи роботодавця перевести працівника можливо тільки за певних надзвичайних умов — для ліквідації аварії, стихійного лиха, що ставлять під загрозу життя чи нормальні умови людей. Згода працівника для такого переведення не потрібна, але необхідно, щоб така робота не була протипоказана працівникові за станом здоров'я. У цих випадках частина 2 статті 33 КЗпП регламентує строк тимчасового переведення (до одного місяця) і розмір оплати (не нижче середнього заробітку за попередньою роботою).