Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України «Про оплату праці», підприємства, установи, організації самостійно у колективному договорі встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. При цьому роботодавці повинні дотримуватися норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною і галузевими (регіональними) угодами.

Індексація доходів населення є складовою заробітної плати, тому її невиплата вважається порушенням законодавства про працю.

Індексація грошових доходів населення – це законодавчо встановлений механізм підвищення грошових доходів населення, який дозволяє частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ (далі – Закон № 2017), індексація доходів населення є державною соціальною гарантією.

Відповідно до пункту 2 ч.2 ст.127 КЗпП України та ст.22 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон), у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таким чином, при проведенні остаточного розрахунку із працівником при звільненні роботодавець має право утримати із заробітної плати працівника суму відпускних за дні відпустки, надані «наперед».

Відповідно до Закону України «Про відпустки» (далі – Закон), працівники, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустку. Статтею 10 Закону визначені категорії працівників, які за бажанням можуть піти у щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві (серед таких працівників, наприклад, сумісники; особи з інвалідністю; жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, та ін.).

У разі звільнення працівника, у тому числі й у випадку, коли його робочий період склав менше одного місяця, йому, відповідно до статті 24 Закону, виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За договором цивільно-правового характеру (або договором підряду), одна сторона (виконавець, або підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Винагорода, яка виплачується замовником виконавцю, підлягає оподаткуванню податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором, а також є базою для нарахування єдиного внеску. Сплачує ці податки та збори замовник по договору як податковий агент.