Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися вищезазначеним.

Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Документи:

розрахунок_2019.jpg

1455 Kb

Пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено право роботодавця розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин.

У КЗпП, а також у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначення прогулу сформульоване як відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. При цьому для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП не обов’язково, щоб він був відсутнім на роботі більше трьох годин підряд – необхідні лише достовірні докази відсутності працівника на роботі більше трьох годин упродовж робочого дня (безперервно чи сумарно – значення не має).

Згідно з ч.3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація (далі – підприємство), тобто роботодавець, має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Отже, за певних обставин роботодавець може (а інколи змушений) змінювати чисельність або штат працівників скороченням.

Пособие по частичной безработице — это один из видов социальных гарантий государства гражданам, которые по независящим от них причинам остались без работы, но не уволены с предприятия, которое, в свою очередь, продолжает работать, но уже в другом режиме — режиме простоя.

Право на пособие по частичной безработице

Частичная безработица — вынужденное временное сокращение предусмотренной законодательством продолжительности рабочего времени в связи с остановкой (сокращением) производства продукции по причинам экономического, технологического и структурного характера без прекращения трудовых отношений (п. 1 ст. 47 Закона Украины «О занятости населения» (далее – Закон № 5067), п. 1.2 Порядка предоставления помощи по частичной безработице, утвердженного приказом Минсоцполитики от 07.03.2013 № 103 (далее – Порядок № 103)).

Як визначено у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 7 від 10.10.97, ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).