Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 р. № 58. Зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

Отже, поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника.

Головний спеціаліст

з питань правової роботи

облпрофради Подимова О.Г.

Відповідно до ст. 72 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 107 КзпП робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмiрi:

- вiдрядникам — за подвiйними вiдрядними розцiнками;

- працiвникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмiрi подвiйної годинної або денної ставки;

- працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, — у розмiрi одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася у межах мiсячної норми робочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад мiсячну норму. Оплата у зазначеному розмiрi провадиться за години, фактично вiдпрацьованi у святковий i неробочий день.

На бажання працiвника, який працював у святковий i неробочий день, йому може бути наданий iнший день вiдпочинку. В такому випадку працівник повинен обов'язково узгоджувати питання надання іншого дня відпочинку із власником або уповноваженим ним органом, оскільки відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 р. самовільне використання відгулу дає право на звільнення працівника за прогул відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП.

Головний спеціаліст з питань

правової роботи

облпрофради                     Подимова О.Г.

На практиці часто виникають питання щодо поділу щорічної відпустки на частини. В більшості випадків працівники просять поділити щорічну відпустку на частини з наданням цієї відпустки у робочі дні, наприклад, при роботі за графіком п'ятиденного робочого тижня - з понеділка по п'ятницю.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про відпустки", щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною. Чинним законодавством не визначено умову початку щорічної відпустки, тому щорічні відпустки можуть надаватися з будь-якого календарного дня.

Керуючись листами Мінпраці та соціальної політики від 13.05.2010             № 140/13/116-10 «Про роз’яснення деяких питань законодавства» та                         від 17.11.2006 № 413/13/116-06 «Щодо поділу щорічної відпустки працівника», остаточне рішення щодо поділу працівникові відпустки приймає роботодавець. З метою недопущення втрат робочого часу та беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі. При цьому роботодавець не має права вимагати, щоб невикористана частина відпустки починала­ся з дня тижня, що є наступним за днем закінчен­ня попередньої використаної частини відпустки або була кратною 7. Роз'яснення Мінпраці від 20.07.95 р. N 06-2555 "Про поділ щорічної відпустки працівників, яка надається в календарних днях", яким передбачалася така умова поділу відпустки на частини, втратило чинність у зв'язку з прийняттям Закону України "Про відпустки", який було введено в дію з 1 січня 1997 року.

Рішення щодо використання результатів атестації робочих місць за умовами праці, проведеної на ЗАТ, з метою  визначення прав на пільги та компенсації за роботу із шкідливими і важкими умовами праці працівників ПАТ, може бути прийнято за узгодженням з Державною експертизою умов праці області та головним управлінням Пенсійного фонду України в області, у разі, якщо дійсно після заміни ЗАТ на ПАТ не відбулось докорінних змін умов і характеру праці.

Таке рішення має бути належним чином оформлено і затверджено наказом по підприємству, копія якого і буде підставою для зарахування певного періоду роботи до пільгового стажу працівників новоутвореного підприємства, якщо воно є правонаступником попереднього.  

Частина щорiчної вiдпустки, як основної так i додаткової, за бажанням працiвника може бути замiнена грошовою компенсацiєю згiдно зi ст. 24 Закону про вiдпустки. При цьому тривалiсть наданих працiвнику щорiчної та додаткової вiдпусток не повинна бути менше 24 календарних днiв. Тобто працiвник не має права отримати грошi за всi днi вiдпустки замiсть того, щоб їх використовувати. Слiд врахувати, що не допускається замiна грошовою компенсацiєю усiх видiв вiдпусток особам до вiсiмнадцяти рокiв. Заборонено також не надавати вiдпустку повної тривалостi протягом двох рокiв поспiль.