Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Законодавство про працю України дозволяє укладати трудові договори як про тимчасову, так і про сезонні роботи.

Тимчасові працівники - ті, яких прийнято на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), до 4 місяців. Трудовий договір з тимчасовим працівником вважається продовженим на невизначений строк, якщо він працював понад 2 чи 4 місяці і жодна зі сторін не забажала припинення трудових відносин, або якщо його було звільнено і знову ж прийнято на ту ж саму роботу після перерви тривалістю не більше одного тижня, а загальний стаж його роботи до і після перерви перевищує в сукупності відповідно 2 та 4 місяці. При оформленні трудових відносин з тимчасовими працівниками в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обов’язково повинно бути зазначено, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або вказується конкретний строк роботи.

Подібна вимога встановлена законодавцем і до оформлення трудових правовідносин із сезонними працівниками.     

Сезонні працівники - ті, що виконують роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року - сезону, що не перевищує 6 місяців. Під час укладання трудових договорів про сезонну роботу застосовуються правила, передбачені Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 №311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (далі Указ №311-09). Особи, які приймаються на сезонні роботи, мають бути попереджені про це при укладенні трудового договору, про що зазначається в наказі або розпорядженні. Вичерпний перелік сезонних робіт затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №278 від 28.03.1997 "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей" (далі - Постанова № 278). Роботи, які не вказані у цьому переліку, не є сезонними, навіть якщо вони виконуються не більше 6 місяців.  

За частиною 2 ст. 2 та ст. 21 і 24 КЗпП право на працю реалізується укладенням трудового до­говору про роботу на підприємстві (в установі, організації), який оформля­ється наказом (розпорядженням) роботодавця про прийняття на робо­ту згідно із заявою працівника.

Роботодавці щороку, не пізніше 1 лютого після звітного року, подають територіальним органам Державної служби зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до Порядку надання роботодавцями Державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики від 16.05.2013 № 271.

На підприємстві працівник працював за сумісництвом, у штатному розписі було зазначено 0,5 ставки головного бухгалтера. Після його звільнення директор підприємства має намір прийняти на роботу нового працівника на повну ставку. Як правильно скласти наказ про внесення змін до штатного розпису?

Документи:

Зразок наказу.doc

31 Kb