Миколаївська обласна рада
професійних спілок

            При звільненні працівника за переведенням на інше підприємство трудове законодавство передбачає особливий порядок грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) у випадку звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. При нарахуванні компенсації варто пам’ятати, що згідно з пунктом 1 статті 4 Закону поняття «невикористані дні щорічної відпустки» включає в себе дні як основної, так і додаткової відпустки, що належать працівникові.

У разі, якщо працівник переводиться на роботу на інше підприємство, тоді, за його бажанням, необхідно грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток перерахувати на рахунок підприємства, на яке він перейшов працювати.

Відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Якщо працівник працював за трудовим договором, а роботодавець прийняв рішення укласти з ним контракт. Чи потрібно звільняти працівника і приймати за контрактом?

Укладення контракту з раніше прийнятим працівником є одним з різновидів змін в організації виробництва та праці, що зумовлює зміну істотних умов праці. Такий висновок можна зробити на підставі абзацу другого пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р.                 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яким відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України (відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці), якщо відповідно до законодавства така форма трудового договору для цього працівника є обов’язковою.

Статтею 26 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Працівник у заяві на ім'я роботодавця про надання зазначеної відпустки має зазначити сімейні обставини чи інші причини, що спричинили потребу у такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлений, оскільки важливість їх залежить від конкретних обставин, що можуть скластися в житті того чи іншого працівника. Тому рішення надавати чи не надавати працівнику з тієї чи іншої причини зазначену відпустку належить виключно до компетенції роботодавця.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи, розраховується в календарних днях, до яких належать як робочі дні, так і вихідні дні. Отже, законодавством не заборонено надавати працівникові щорічну відпустку, з вихідного дня. Оскільки частиною другою цієї статті визначено, що святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються, то недоцільно надавати працівникам відпустку, починаючи зі святкового дня. Проте, якщо працівник працює за змінним графіком роботи і виявив бажання взяти відпустку зі святкового дня, на який припала йото робоча зміна, то йому може бути надана відпустка з цього дня.