Миколаївська обласна рада
професійних спілок

З 1 вересня 2020 року Держпраці посилює інспекційні заходи щодо виявлення у суб’єктів господарювання неоформлених працівників.

За повідомленням Державного центру зайнятості, перевірки розпочалися у роботодавців, які мають найвищий ризик застосування незадекларованої праці. Це суб’єкти, у яких обсяг наданих послуг (виконаних робіт) не відповідає фактичній чисельності найманих працівників, у яких відбулося зменшення кількості найманих працівників під час карантину та відсутня позитивна динаміка працевлаштування після пом’якшення карантинних заходів, а також ті, які приховують трудові відносини, замінюючи їх іншими видами цивільних або господарських відносин.

Документи:

таблиця.doc

37 Kb

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» грошова компенсація виплачується у разі звільнення працівника за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Отже, при проведенні остаточного розрахунку працівнику мають виплатити компенсацію за невикористану відпустку, навіть якщо вона не надавалася працівнику, наприклад, протягом п’яти-шести років. При цьому розрахунковим періодом є останні 12 місяців, що передують виплаті грошової компенсації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

- за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);

- за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Встановлення під час прийняття на роботу працівникові випробувального строку означає, що він прийнятий на постійну роботу але з певною умовою. Протягом випробування встановлюється відповідність професійних знань, вмінь і навичок працівника дорученій йому роботі, перевіряються його здібності та навички саме в процесі роботи.

Роботодавець при прийнятті на роботу працівника повинен дотримуватися порядку, визначеного ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), тобто видати наказ про прийняття працівника та повідомити органи державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вимогами ст. 43 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.