Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України (далі –Кодексу або КЗпП України) при припиненні трудового договору, зокрема, з підстав, зазначених у пункті 1 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з вимогами ст. 1215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) не підлягає поверненню безпідставно набуті:

У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

З 1 вересня 2020 року Держпраці посилює інспекційні заходи щодо виявлення у суб’єктів господарювання неоформлених працівників.

За повідомленням Державного центру зайнятості, перевірки розпочалися у роботодавців, які мають найвищий ризик застосування незадекларованої праці. Це суб’єкти, у яких обсяг наданих послуг (виконаних робіт) не відповідає фактичній чисельності найманих працівників, у яких відбулося зменшення кількості найманих працівників під час карантину та відсутня позитивна динаміка працевлаштування після пом’якшення карантинних заходів, а також ті, які приховують трудові відносини, замінюючи їх іншими видами цивільних або господарських відносин.

Документи:

таблиця.doc

37 Kb

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» грошова компенсація виплачується у разі звільнення працівника за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Отже, при проведенні остаточного розрахунку працівнику мають виплатити компенсацію за невикористану відпустку, навіть якщо вона не надавалася працівнику, наприклад, протягом п’яти-шести років. При цьому розрахунковим періодом є останні 12 місяців, що передують виплаті грошової компенсації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

- за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);

- за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);

- в інших випадках, передбачених законодавством.