Миколаївська обласна рада
професійних спілок

З метою надання практичної допомоги надаємо роз'яснення на деякі запитання щодо особливостей застосування Закону України “Про відпустки”.

ЧИ ОБОВ'ЯЗКОВО СКЛАДАТИ ГРАФІК ВІДПУСТОК?

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) (далі - профком) і доводить до відома всіх працівників.

Чинне законодавство не встановлює конкретної форми графіку надання відпусток, тому роботодавець може самостійно розробити форму такого документу. Зважаючи на те, що чинним законодавством також не обумовлено терміни складання й затвердження графіку відпусток, можна скористатися Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затвердженими за погодженням з ВЦРПС постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1984 року № 213 (далі— Типові правила).

Згідно з пунктом 20 Типових правил графік відпусток складається на кожний календарний рік не пізніше 5 січня поточного року. Проте не буде порушенням, якщо скласти і затвердити графік відпусток в інший термін, обумовивши його у колективному договорі підприємства. У графіку вказується місяць надання відпустки.

При складанні графіку надання відпусток має враховуватися, що частиною дванадцятою статті 10 Закону України “Про відпустки” надано право отримати за бажанням щорічні відпустки в зручний для них час певним категоріям працівників:

• особам віком до 18 років;
• інвалідам;
• жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
• жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
• одинокій матері (батьку), яка виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
• дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
• ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
• ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

            Затверджений графік відпусток обов’язковий для виконання як роботодавцем, так і найманим працівником.

            У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи — місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

            Складати графік відпусток необхідно навіть у разі, коли на підприємстві працюєневелика кількість працівників.

ЯКИЙ ПЕРІОД ЗАРАХОВУЄТЬСЯ ДО СТАЖУ РОБОТИ, ЩО ДАЄ ПРАВО НА ВІДПУСТКУ?

Стаття 9 Закону України “Про відпустки” регулює порядок обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку. Щорічна основна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України “Про відпустки”, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;
• час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
• час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
• інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

ЧИ МОЖЛИВО ПРИЄДНАТИ ЩОРІЧНУ ВІДПУСТКУ ДО ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ?

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника, який навчається без відриву від виробництва, щорічну відпустку можна приєднати до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою, тобто до його навчальної відпустки. Якщо ж такий працівник навчається успішно, він має право на приєднання до своєї навчальної відпустки щорічної відпустки повної тривалості за перший рік роботи навіть до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві. Якщо за графіком щорічних відпусток, затвердженим на підприємстві, щорічна відпустка збігається із навчальною, то згідно з пунктом 4 статті 11 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку за згодою між таким працівником і роботодавцем можна перенести на інший період або, за бажанням працівника, продовжити після закінчення навчальної відпустки.

Для працівників, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки надаються з таким розрахунком, щоб їх можна було використати до початку навчання в таких закладах освіти, але знову ж таки — за бажанням таких працівників.

ЧИ МОЖУТЬ ВАС ВІДКЛИКАТИ З ВІДПУСТКИ?

            Чинним законодавством передбачено можливість відкликати працівника із щорічної (як з основної, так і з додаткової) відпустки. При цьому відкликання працівника з відпустки можливе за умови:

• згоди працівника;
• якщо основна безперервна частина відпустки (до відкликання або після нього) становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки надається працівникові після закінчення дії причин, з яких його відкликано з відпустки, або за згодою сторін може бути перенесена на інший період за умови, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ст. 12 Закону України «Про відпустки»).

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про відпустки», відкликати працівника із щорічної відпустки можна для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої статті 12 Закону України «Про відпустки» та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

ЯКІ Є ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ВІДПУТКИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ ПРАЦІВНИКА?

У разі звільнення працівника з роботи (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) за його бажанням йому можуть надати невикористану щорічну відпустку з наступним звільненням (ст. 3 Закону України “Про відпустки”). Датою звільнення у цьому разі вважатиметься останній день відпустки.

Якщо працівник за кілька попередніх років не скористався своїм правом на щорічні відпустки (незалежно, з яких причин), він має право використати їх відразу або частинами (узгодивши їх строки з роботодавцем). Адже чинне законодавство не передбачає терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору він може, за бажанням, скористатися невикористаною щорічною відпусткою (або її частиною) в повному обсязі, незважаючи на строки закінчення трудового договору. При цьому чинність трудового договору працівника буде пролонговано до закінчення його щорічної відпустки     (ст. 3 Закону України «Про відпустки»).

ЯКИЙ ПОРЯДОК НАДАННЯ ГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕВИКОРИСТАНУ ВІДПУСТКУ?

Слід пам’ятати, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку заборонено замінювати грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього ж закону.

У статті 24 Закону України “Про відпустки” зазначено, що грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, працівник може взяти в разі свого звільнення з роботи (незалежно від підстав звільнення). Адже право працівника на виплату компенсації за невикористані дні відпустки не обмежується якимось строком.

Крім того, частиною четвертою статті 24 Закону України “Про відпустки” передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки може замінюватися грошовою компенсацією. Зауважимо, що тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні. Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних дні щорічної відпустки за робочий рік, за який надається відпустка. Якщо умову виконано, тоді за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік працівник може взяти грошову компенсацію. Скажімо, якщо тривалість щорічної відпустки працівника становить 28 календарних днів (24 календарних дні щорічної основної відпустки і 4 календарних дні — щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, визначеної колективним договором), то, за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію.

Якщо виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки відбувається за бажанням працівника (не під час звільнення), працівник повинен подати роботодавцеві заяву, яка є підставою для видання відповідного наказу.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів (які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців) — грошова компенсація виплачується за невикористані дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Якщо працівник переводиться на роботу на інше підприємство, тоді, за його бажанням, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток повинні перерахувати на рахунок підприємства, на яке він перейшов працювати.

Згідно з частиною п’ятою статті 24 Закону України “Про відпустки” особам віком до 18 років заміняти всі види відпусток грошовою компенсацією недопускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація виплачується його спадкоємцям.

Бувають випадки, коли працівник звільняється з роботи до закінчення робочого року, за який він уже одержав щорічну відпустку повної тривалості. Тоді для покриття його заборгованості треба, щоб бухгалтерія роботодавця відкоригувала його заробітну плату при звільненні (здійснила відрахування із заробітної плати працівника за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року).

Коригування заробітної плати працівника здійснюється на підставі наказу.

• Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадяться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку із (ст. 22 Закону України “Про відпустки”):
• призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
• переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
• відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
• змінами в організації виробництва та праці, зокрема ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
• виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
• нез’явленням на роботу понад чотири місяці поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
• поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• направленням на навчання;
• виходом на пенсію;
• у разі смерті працівника.
• 
  
• ДАЛІ БУДЕ....
• 
  
•  

Головний спеціаліст з питань правової роботи

облпрофради       Подимова О.Г.