Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Законом України «Про відпустки» (ст. 24 Закону) та Кодексом законів про працю України (ст. 83 КЗпП України) визначена можливість виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки (далі – грошова компенсація). Відповідно до вищезазначених норм грошова компенсація обов’язково виплачується у разі звільнення працівника, а також за бажанням працівника може бути виплачена і під час його роботи (тобто без звільнення), але факт звільнення впливає на те, в якому розмірі та за які відпустки працівник має право отримати компенсацію.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація в повному обсязі за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ст. 4 Закону), а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону).

Якщо працівник не звільняється, а продовжує працювати, то йому, за його бажанням, може бути компенсована лише частина щорічної відпустки. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до ст. 4 Законудо щорічних відпусток належать:

- основна відпустка (ст. 6 Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону) відноситься до соціальних відпусток і не належить до щорічних відпусток, отже працівник не може отримати компенсацію за таку відпустку, якщо він не звільняється.

Грошова компенсація за невикористані дні інших, ніж зазначені, видів відпусток законодавством не передбачена.