Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Нормальна тривалість робочого часу працівників визначена ст. 50 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) і становить 40 годин на тиждень. На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, у цехах, на дільницях, у відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для такої категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, відповідно до ст. 61 КЗпП допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50 і 51 КЗпП).

За статтею 54 КЗпП у разі роботи в нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (п. 2 ч. 1 і ч. З ст. 51 КЗпП). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це потрібно за умовами виробництва, зокрема на безперервних виробництвах, а також на змінних роботах за шестиденного робочого тижня з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до шостої години ранку.

Відповідно до ст. 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

Під час змінних робіт відповідно до ст. 58 КЗпП працівники чергуються у змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни до іншої, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності.

Згідно зі ст. 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більш як дві години, яка не зараховується до робочого часу і має надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи.

За статтею 108 КЗпП робота в нічний час (ст. 54 КЗпП) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не менш ніж 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Таким чином, у разі запровадження підсумованого обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 і 51 КЗпП.

Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися впродовж облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Норма робочого часу за обліковий період визначається множенням часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного (шестиденного) робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів та вихідними днями в суботу і неділю.

Оплата праці в разі застосування підсумованого обліку робочого часу проводиться на загальних підставах відповідно до ст. 94 КЗпП за фактично виконану роботу (фактично відпрацьований час). Оплаті у підвищеному розмірі підлягають фактично відпрацьовані години в період з 22-ї до шостої години (без урахування часу перерви для відпочинку і харчування).

Чинним законодавством про працю не передбачено окремої категорії працівників, прийнятих для роботи в нічний час. Конвенція Міжнародної організації праці № 171 про нічну працю Україною не ратифікована.

Відповідно до ст. 29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:

– роз’яснити працівникові його права й обов’язки та поінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства й колективного договору;

– ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

– визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;

– проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Якщо працівника не задовольняє режим роботи, угода про укладення трудового договору вважається недосягнутою і трудовий договір не укладається.

Якщо у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці відбувається зміна істотних умов праці в разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, то про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо – працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.

За матеріалами газети

«Праця і зарплата»