Миколаївська обласна рада
професійних спілок

На запит членських організацій, членів профспілок про випробування під час прийняття на роботу, нагадуємо, що 12 червня 2016 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу» від 17 травня 2016 р. № 1367-VIII (далі — Закон № 1367). Ним внесено зміни до статей 26–28 та 40 Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП), що стосуються осіб, яким може бути встановлено випробування, строку випробування та порядку звільнення працівника, який його не витримав.

Кому не можна встановити випробування

Відповідно до статті 26 КЗпП під час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування має бути зазначена в наказі про прийняття працівника на роботу.

Однак частиною третьою статті 26 КЗпП передбачено категорії працівників, яким випробування під час прийняття на роботу не встановлюється. Це:

— особи, які не досягли 18 років;

— молоді робітники після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

— молоді спеціалісти після закінчення вищих навчальних закладів;

— особи, звільнені в запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

— інваліди, направлені на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Починаючи з 12 червня 2016 р. зазначений перелік доповнено такими категоріями:

— особи, обрані на посаду;

— переможці конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

— особи, які пройшли стажування під час прийняття на роботу з відривом від основної роботи;

— вагітні жінки;

— одинокі матері, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

— особи, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

— тимчасові та сезонні робітники;

— внутрішньо переміщені особи.

Крім того, як і раніше, випробування не встановлюється також під час прийняття на роботу в іншу місцевість і в разі переведення на роботу на інше підприємство, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Слід також наголосити, що, як і раніше, випробування встановлюється тільки під час прийняття на роботу. Під час переведення на іншу роботу випробування не встановлюється.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Це означає, що з першого дня випробування особа вже є працівником підприємства, перебуває з ним у трудових відносинах. Заробітна плата під час випробування має виплачуватись відповідно до посадового окладу, встановленого штатним розписом. Виплата заробітної плати у зменшеному розмірі під час випробування є незаконною. Однак після успішного проходження випробування роботодавець може підвищити посадовий оклад працівника.

Час випробування зараховується до трудового, страхового стажу та до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Строк випробування

Строк випробування залишився без змін: він не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілкою, — шести місяців. Максимальний строк випробування для робітників становить один місяць.

Однак до статті 27 КЗпП було внесено зміни щодо продовження строку випробування в разі відсутності працівника. Раніше строк можна було продовжити, якщо працівник був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин.

Відтепер частина третя статті 27 КЗпП виглядає так: «До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини».

Крім цього, слід відзначити, що на відміну від попередньої редакції статті 27 КЗпП, яка містила диспозитивну норму права про те, що строк випробування «може бути продовжено», поточна редакція передбачає імперативну норму: строк випробування продовжується в обов’язковому порядку. Тобто за новою редакцією закону роботодавець позбавлений права вирішувати, які саме причини відсутності працівника є поважними, і чи є потреба у продовженні строку випробування.

Про продовження строку випробування видається наказ, в якому вказується причина продовження та кінцева дата строку випробування.

Результати випробування

Якщо протягом строку випробування роботодавець встановить невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі, він має право звільнити його протягом строку випробування. Ця норма залишилась у статті 28 КЗпП, однак зазнала певних змін: відтепер працівника потрібно попереджати про звільнення письмово за три дні.

Змінилася і юридична підстава звільнення у зв’язку з невідповідністю займаній посаді. Частину першу статті 40 КЗпП було доповнено пунктом 11 такого змісту: «Встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування». Нагадаємо, раніше працівника в такому випадку звільняли за статтею 28 КЗпП.

Отже, звільнення у зв’язку з встановленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі протягом строку випробування відбувається за ініціативою роботодавця, за пунктом 11 статті 40 КЗпП. Це означає, що на цей випадок звільнення поширюються норми й гарантії, встановлені КЗпП щодо звільнення за ініціативою роботодавця.

Зверніть увагу, що підставою для розірвання трудового договору є невідповідність працівника займаній посаді, на яку його було прийнято. Якщо під час випробування працівника було переведено на іншу посаду, випробування вважатиметься завершеним, адже він вже не обійматиме посади, на відповідність якій його випробовували. А отже, звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП стане неможливим.

Порядок звільнення у зв’язку з незадовільними результатами випробування

Як зазначалося вище, про звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП роботодавець зобов’язаний попередити працівника письмово за три дні.

Тобто і попередження, і звільнення працівника має відбутися в межах цього строку. Наприклад, якщо строк випробування працівника закінчується 18 серпня, роботодавець має його письмово повідомити про звільнення 15 серпня. Якщо цей строк пропущено, звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП буде неможливим.

Оформлюється повідомлення в довільній формі. Бажано отримати від працівника підпис про отримання повідомлення, а для цього його слід оформити у двох екземплярах.

Через три дні після отримання працівником повідомлення видається наказ про звільнення з роботи за пунктом 11 статті 40 КЗпП та вноситься запис до трудової книжки.

Як зазначено в статті 47 КЗпП, у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов’язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи (в інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника).

Виплата вихідної допомоги в разі звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП не передбачена.

Відділ з правової роботи

облпрофради