Миколаївська обласна рада
професійних спілок

За ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з чинним законодавством, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.

У випадку затримки виплати заробітної плати працівник має право, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», звертатись до роботодавця з метою компенсування втрати частини заробітної плати в зв’язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги. До речі, індекси, за яких розраховується компенсація та приклади розрахунку щомісячно публікуються у газеті «Праця і зарплата».

Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання провадиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця.

Заробітна плата, яка не отримана вчасно з вини працівника, компенсації не підлягає.

У разі, якщо роботодавець відмовиться виплачувати компенсацію, працівник має право звернутися з позовом до суду про стягнення цієї компенсації.

Якщо роботодавець при звільненні працівника несвоєчасно провів із ним повний розрахунок, то відповідно до ст. 117 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні. Якщо розрахунок не проведений до розгляду справи – по день ухвалення рішення.

У разі спору про розмір виплат вимоги про відповідальність за затримку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача.

У випадку визнання боржника банкрутом проводиться інвентаризація та оцінка майна банкрута, після чого ліквідатор розпочинає продаж його майна. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.

У першу чергу задовольняються:

· вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута;

· грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;

· інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі;

· вимоги щодо вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування.

При цьому, слід враховувати, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.