Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Відповідно до ст.115 Кодексу законів про працю України(далі – КЗпП) та ст.21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата за час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. У зазначеній нормі йдеться про календарні дні, про що зазначено у листі Мінсоцполітики від 26 червня 2009 року № 155/13/116-09 «Щодо порядку виплати заробітної плати за час щорічної відпустки».

Водночас, є категорія працівників, яким згідно зі ст.10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за їх бажанням надаються в зручний для них час. Крім того, можливе і виникнення у працівників необхідності отримання відпустки або її частини у стислі терміни. У таких випадках реальної можливості дотримуватись строків у роботодавця немає.

Відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції № 132 "Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)", ратифікованої Законом України від 29.05.2001 року №2481-III, суми, що належать до виплати за час відпустки (частину), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачене в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.

Отже, зазначеною нормою Конвенції № 132 допускається можливість виплати відпускних в інші строки, ніж визначені національним законодавством, але за умови наявності окремої угоди між працівником і роботодавцем.

В ст. 8¹ КЗпП визначено, що якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Таким чином, у разі необхідності отримання щорічної відпустки (або її частини) у стислі терміни (у зв’язку із сімейними обставинами, станом здоров'я тощо) в заяві про надання відпустки працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за неї в терміни, визначені між працівником та роботодавцем. Саме написання працівником заяви відповідного змісту й накладення роботодавцем резолюції «Погоджую» буде вважатися у такому випадку угодою сторін. Така ж позиція висловлена і в листі Мінсоцпоілтики від 05.01.2012 р. №7/13/133-12 «Про виплату відпускних».

Невчасна виплата роботодавцем заробітної плати за час щорічної відпустки, відповідно до п.2 cт. 11 Закону України «Прo відпустки», є підставою для перенесення відпустки. Підприємство, установа, організація нe має права відмовити працівникові, який звернувся iз заявою пpо перенесення відпустки y зв'язкy з такою обставиною.

Порушення термінів виплати відпускних є підставою для накладення адміністративного штрафу, передбаченого cт.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі вiд 30 дo 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 510 дo 1700 грн.). Штраф накладається нa посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно вiд форми власності тa громадян – суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, згідно зі ст. 265 КЗпП, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (на даний час – 11169 грн.).