Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Незважаючи на тривале обговорення урядової пенсійної реформи в суспільстві, масові звернення профспілкових та інших організацій, громадян до вищих державних органів про відхилення запропонованої реформи, 8 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

 Чому профспілки не підтримують зазначений Закон та які негативні наслідки він несе, відбулася розмова із завідуючим відділом пенсійного забезпечення апарату ФПУ Володимиром Максимчуком. 

 - Прийнятий Закон не просто не підтримали ні профспілки, ні роботодавці, ні інші громадські організації. Вони розцінили запропоновані Кабміном заходи щодо оздоровлення вітчизняної пенсійної системи як неприйнятні, натомість запропонувавши уряду альтернативні кроки. Що ж не влаштовує Федерацію профспілок України в урядовій пенсійній реформі? 

- Внесені Кабміном пропозиції, по суті, не є пенсійною реформою. Її започатковано ще в середині 90-х років минулого століття, тому говорити можна лише про її продовження. Нині в пенсійній системі накопичилося десятки, а то й сотні питань, які потребують вирішення. Зокрема, щодо обчислення стажу роботи, середнього заробітку, визначення розмірів пенсій та їх підвищення і перерахунку. Набули загрозливого характеру проблеми пільгового пенсійного забезпечення. Існує гостра потреба уніфікації та удосконалення положень щодо обчислення пенсій за спеціальними законодавчими актами.

У зв’язку з цим урядом мали б здійснюватися кроки щодо системного реформування пенсійного забезпечення, які, з одного боку, дали б змогу наповнити Пенсійний фонд, а з іншого – забезпечили б справедливий підхід до призначення пенсій для всіх категорій громадян та вирішили проблеми, які накопичувалися впродовж тривалого періоду. Проте законом вихоплено лише декілька питань, які в цілому існуючих проблем не вирішують, але це подано для суспільства як «пенсійна реформа». 

- Чому Урядом вносяться пропозиції, спрямовані на погіршення умов пенсійного забезпечення, зниження розмірів новопризначених пенсій та інше? 

- Уряд пояснює свої намагання великим дефіцитом бюджету Пенсійного фонду, зумовленим складною демографічною ситуацією (на 13,7 млн. пенсіонерів припадає 14 млн. працюючих), значними видатками на пенсійне забезпечення з державного бюджету та наявністю соціальної несправедливості в пенсійному забезпеченні. Що ж ми маємо на сьогодні? 5–7 млн.  громадян України працює за кордоном, кілька мільйонів удома – без оформлення трудових відносин, 50% заробітної плати в «тіні», існує велика заборгованість із виплати заробітної плати... Яким чином уряд планує вирішити зазначені проблеми? Адже це втрачені десятки й десятки мільярдів гривень надходжень до Пенсійного фонду. Водночас внесеним законопроектом пропонується зекономити пенсійні кошти на рівні лише близько 2 млрд. грн.

Щодо дефіциту бюджету Пенсійного фонду та необхідності зменшення видатків з держбюджету на пенсійне забезпечення, то тут також треба розставити, як мовиться, крапки над «і». Відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок власних коштів Пенсійний фонд має виплачувати лише пенсії, призначені згідно із зазначеним Законом. Всі інші виплати (надбавки, підвищення до пенсій, доплати, адресні грошові допомоги, пільгові пенсії, додаткова пенсія, різниця в розмірах пенсій, призначених за різними пенсійними програмами та ін.) мають фінансуватися за рахунок інших джерел фінансування (коштів підприємств, державного бюджету тощо). Однак насправді ці норми не виконуються в повному обсязі. Адресна доплата до пенсій, розмір яких нижчий від прожиткового мінімуму, виплачується за рахунок пенсійних коштів, а не з держбюджету. За рахунок коштів Пенсійного фонду виплачуються пенсії за вислугу років (які повинні виплачуватися із державної казни або коштів підприємств і організацій). Утримання Пенсійного фонду як центрального органу виконавчої влади має здійснюватися за рахунок державного бюджету, насправді Фонд фінансується з пенсійних коштів.

Стосовно видатків із держбюджету, то ці кошти йдуть не на виплату безпосередньо трудових пенсій, а на різні надбавки та підвищення до пенсій (ветеранам війни, дітям війни, колишнім в’язням концтаборів, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та ін.), кількість і загальна сума яких у подальшому зменшуватимуться через природне скорочення відповідних контингентів одержувачів. Тому видатки з державного бюджету в подальшому знижуватимуться, можливо, до рівня 20% всіх видатків на пенсійне забезпечення (приблизно на такому рівні здійснюються дотації з держбюджету на пенсійне забезпечення в багатьох європейських країнах). 

- Які положення Закону профспілки підтримують? 

- Такі положення є, але їх небагато. Передусім обмеження пенсій максимальним розміром, удосконалення механізму оптимізації заробітку при обчисленні пенсій, збільшення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску з 15 до 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та деякі інші. 

- Що для ФПУ залишається неприйнятним? 

- Значна частина положень Закону погіршують умови пенсійного забезпечення громадян та суперечать статтям 21, 22, 24 Конституції України. Закон не вирішує основних проблем пенсійного забезпечення: відновлення справедливості в призначенні пенсій для різних категорій працівників та забезпечення підвищення рівня пенсійного забезпечення в короткостроковій перспективі. Зокрема, щодо норми про підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років (слід звернути увагу на те, що пенсійний вік збільшується на 6 місяців кожні півроку, а не щороку, як це заявляється урядом). На наше глибоке переконання, підвищення пенсійного віку потрібно відкласти на пізніший термін. А за цей час має бути вжито ефективних заходів не тільки з легалізації заробітної плати, а й її суттєвого підвищення, розширення зайнятості громадян, а також розроблено комплекс заходів у сфері охорони здоров’я, охорони праці та в інших галузях, що дасть можливість поліпшити якість життя та збільшити його середню тривалість.

Тепер щодо підвищення тривалості страхового стажу з 20 років у жінок і 25 років у чоловіків до відповідно 30 і 35 років, необхідних для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Збільшення на 10 років тривалості страхового стажу фактично призведе до зниження рівня пенсійного забезпечення багатьох громадян, які отримували невисоку заробітну плату і мали відносно невеликий стаж роботи. Значно зросте кількість пенсіонерів, які отримуватимуть пенсії, нижче від мінімального розміру. Встановлення підвищення до пенсії в розмірі одного відсотка лише за стаж роботи понад 30 років для жінок і 35 років для чоловіків призведе до того, що значна частина громадян не матиме права на підвищення до пенсій. Неважко передбачити, що розміри пенсій будуть нижчими порівняно з діючими правилами обчислення на 5–10%. Слід зауважити, що багато жінок мають стаж лише трохи більше 20 років і з різних причин у подальшому не працювали. При цьому вони були впевнені, що їм у будь-якому випадку гарантована мінімальна пенсія. Таку гарантію давало законодавство України. Підвищуючи на 10 років тривалість стажу, необхідного для призначення пенсії в мінімальному розмірі, розробники закону свідомо йдуть на порушення пенсійних прав людей. Крім того, незрозуміло, чому тривалість стажу для чоловіків підвищується на 10 років. Адже відповідно до норм Конвенції МОП № 102 за наявності стажу роботи 30 років (як у чоловіків, так і в жінок) пенсія не може бути меншою, ніж 40% заробітку. Згідно з нормами Європейського соціального кодексу за наявності стажу роботи 30 років пенсія не може бути меншою, ніж 50% заробітку. Існують й інші документи, в яких ідеться лише про 30 років стажу роботи. Свого часу для чоловіків тривалість необхідного стажу було встановлено на 5 років більше, ніж для жінок, оскільки на 5 років вищим був їх пенсійний вік. Проте Законом передбачено встановлення однакового пенсійного віку для чоловіків і жінок, відповідно, й однаковими повинні бути умови щодо тривалості необхідного стажу роботи. 

Законом передбачено при обчисленні заробітку для призначення пенсії застосовувати показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки перед зверненням за призначенням пенсії.  

- І ця норма приховує небезпеку значного зниження розмірів пенсій – у середньому на 10–15%. Метою чинного механізму визначення суми заробітку для обчислення пенсії шляхом множення коефіцієнту заробітку на середню заробітну плату в Україні за минулий календарний рік є осучаснення заробітку працівника на момент виходу на пенсію. Однак, якщо при обчисленні пенсій застосовуватиметься середня заробітна плата, визначена виходячи з показників середньої заробітної плати за три календарні роки, то осучаснення заробітку не відбуватиметься. Тобто порушуються загальні принципи пенсійного страхування. Зазначена пропозиція внесена урядом з метою стримування зростання розмірів новопризначених пенсій, оскільки на сьогодні досить високим є розрив між старими і новими пенсіями. Але викликає подив позиція розробників закону: замість того, щоб вживати заходів для підвищення раніше призначених пенсій і приведення їх до нинішнього рівня, законом пропонується знизити розміри майбутніх пенсій. 

ФПУ виступає категорично проти того, щоб пенсія працюючим пенсіонерам, призначена в мінімальному розмірі, за пропозицією уряду, в період роботи не підвищувалася у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму. 

- Тут і пояснювати нічого. Зазначена норма призведе до зниження рівня пенсійного забезпечення тих, хто отримує мінімальну пенсію (яка й так залишається низькою) і продовжує працювати. Адже коефіцієнт страхового стажу на рівні 1,35% за кожний рік роботи, що застосовується під час обчислення пенсій, є невисоким. Пенсії щороку підвищуються не на 100, а лише на 20% темпів зростання середньої заробітної плати в Україні. Тому діюча норма щодо збільшення мінімальних пенсій у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму хоч у якійсь мірі забезпечує зростання розмірів виплат. Уряд свідомо позбавляє цієї можливості малозабезпечених громадян. 

- Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам передбачається провадити лише з урахуванням стажу роботи після призначення пенсії (не менше 24 місяців страхового стажу) або з урахуванням стажу роботи і заробітку після призначення пенсії, але розрахунок розміру пенсії провадити із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з урахуванням якого раніше було призначено (перераховано) пенсію. Чому така пропозиція не підтримується? 

- Пенсіонери, які продовжують працювати, сплачують (і за них сплачуються) внески на пенсійне страхування, розмір яких є досить високим. Тому для них пенсії мають підвищуватися у більшому розмірі порівняно з непрацюючими пенсіонерами. Необхідно залишити норму щодо перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Це буде, з одного боку, справедливо, а з іншого – стимулом для залучення пенсіонерів до трудової діяльності, що сьогодні при скороченні чисельності зайнятого населення є важливим. 

Не підтримуються профспілками і пропозиції щодо підвищення  пенсійного віку для чоловіків до 62 років при призначенні пенсій за спеціальними законодавчими актами (державні службовці, наукові працівники та інші). 

- Норми щодо набуття права чоловіками на отримання пенсій відповідно до спеціальних законів після досягнення 62-річного віку не відповідають  нормам статті 21 Конституції України щодо рівності всіх людей у правах. При призначенні пенсій за віком за всіма законодавчими актами пенсійний вік має бути однаковим. Збільшення на два роки  пенсійного віку для чоловіків, які перебувають на державній службі, на службі в органах місцевого самоврядування, наукових (науково-педагогічних) працівників та інших є дискримінаційним порівняно із правом на пенсію чоловіків, які працюють в інших сферах народного господарства. Крім того, потрібно враховувати те, що середня тривалість життя у чоловіків на пенсії складає до 14 років. 

- Стосовно запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи. Чи є безпечним найближчим часом запровадження цієї системи і чи вирішує вона існуючі проблеми пенсійного забезпечення? 

Розробниками Закону постійно наголошується, що працівники, які братимуть участь в обов’язковій накопичувальній системі будуть отримувати пенсії в значно вищих розмірах і таким чином вони виграють. Можливо. Але слід врахувати, що накопичувальна пенсійна система ефективно може працювати лише тоді, коли стабільно розвивається економіка, діє стабільне законодавство, існує незначний рівень інфляції, забезпечено виплату на достойному рівні заробітної плати.  Нинішня ситуація в Україні відома всім.

Хто виграє від прискорення запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи? Держава, фінансові установи? – так. Вони отримають значні кошти – десятки мільярдів гривень в рік, і для цього їм непотрібно буде докладати особливих зусиль. А працівник? – є великі сумніви, що відкладені працівником кошти не будуть знецінені, а будуть збережені і примножені на належному рівні.

Крім того, потрібні значні кошти для вирішення проблем в солідарній пенсійній системі (ліквідація дефіциту коштів, забезпечення осучаснення раніше призначених пенсій тощо), яких сьогодні у держави, як зазначають високопосадовці, немає. При цьому ними пропонується з солідарної системи забрати ще частину коштів (працівники сплачуватимуть до Накопичувального фонду 7% з свої заробітної плати).

На наш погляд, запровадження обов’язкової накопичувальної системи не може бути раніше 2015-2016 років. А за цей час потрібно вирішити проблеми у солідарній системі, вжити заходів по легалізації зайнятості та доходів, підвищення заробітної плати, забезпечення стабільного розвитку економіки, приборкання інфляції, та вжиття заходів у інших сферах життя. 

- Чи передбачається Законом підвищення рівня пенсійного забезпечення, як про це заявляють його розробники?  

Законом не передбачено підвищення пенсій ні зразу ж після введення в дію Закону, ні у віддаленій перспективі. Навпаки, розміри новопризначених пенсій будуть занижені, порівняно з тим, якби пенсії призначались за раніше діючими нормами. Торкнеться це і працюючих пенсіонерів – їхні пенсії перераховуватимуться з урахуванням нових положень і без застосування нової середньої заробітної плати в Україні перед зверненням за перерахунком пенсії. У зв’язку з підвищенням на 10 років тривалості стажу роботи, необхідного для призначення пенсії в мінімальному розмірі, їм практично не призначатиметься до пенсій підвищення за понаднормативний стаж. Порушуються права і тих пенсіонерів, які переходитимуть з одного виду пенсії на інший (наприклад, з пенсії за вислугу років на пенсію за віком). Є ряд негативних позицій також для громадян, які виходитимуть на пенсію за спеціальними законами (державні службовці, наукові працівники та інші).

Таким чином, урядова так звана "пенсійна реформа" спрямована не на покращення, не на вирішення справедливості, а на погіршення пенсійного забезпечення громадян. На жаль, всі ті зауваження, які були внесені під час громадського обговорення, надані Федерацією профспілок України, у подальшому висловлені багатьма народними депутатами України під час обговорення законопроекту у Верховній Раді України, не були враховані під час остаточного голосування. 

Всеукраїнський щомісячний журнал «Суспільство і соціальна політика» № 7, липень 2011 р.