Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Статтею 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (ч. 1 ст. 31 Закону № 77-VIII від 28 грудня 2014 року).

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV  допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, установлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2  п. 10 ст. 40 КЗпП України в період тимчасової непрацездатностіпрацівника не допускається його звільнення виключно з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Тимчасова непрацездатність працівника, засвідчена листком непрацездатності в установленому законодавством порядку, не є підставою для скасування наказу про звільнення працівника за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) або підставою для продовження трудових відносин.

Якщо працівник звільняється за угодою сторін, то відповідно до ст. 116 КЗпП України при його звільненні виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі захворювання працівника, що звільняється за угодою сторін, напередодні звільнення у підприємства немає можливості провести з ним остаточний розрахунок, але це не позбавляє працівника права на оплату листка непрацездатності. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП України).

Зважаючи на вищезазначене, виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимог статті 116 КЗпП України,  але виплатити нараховані лікарняні підприємство зобов'язане в найближчий після нарахування день для виплати заробітної плати, а допомогу з Фонду - після надходження грошей на рахунок.

Отже, якщо працівник, керуючись п. 1 ст. 36 КЗпП України, розриває трудові відносини з роботодавцем за угодою сторін 1 грудня, а 29 листопада у нього настав страховий випадок, процедура звільнення має пройти, як і планувалось, в обумовлені строки. Допомогу по тимчасовій непрацездатності слід надавати до часу відновлення працездатності колишнього працівника або до часу встановлення йому групи інвалідності.