Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Правова позиція Верховного Суду України стосовно встановлення фактичних обставин справи про визнання звільнення незаконним  

На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (далі - ВСУ) 1 липня 2015 року було розглянуто справу № 6-119цс15 про  визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. При розгляді справи ВСУ сформулював наступну правову позицію. 

ПРАВОВА  ПОЗИЦІЯ

(усправі№ 6-119цс15)

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України, ст.ст. 1, 213 ЦПК України).

За аналогією правило ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених ч. 2 ст. 252 КЗпП України, ч. 4 ст. 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників, членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.

Проте суд касаційної інстанції не спростував висновків попередніх судів про те, що позивач не є членом виборного органу профспілки, а, прийнявши протокол засідання профкому іншої профспілки, не з’ясував, чи позивач взагалі є її членом.

Ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами належним чином не встановлено фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не враховано вищезазначених норм матеріального права та належним чином не перевірено чисельності профспілкової організації, членом якої є позивач, станом на 25 грудня 2013 року, чи був утворений в ній виборний орган, ким і коли він обраний, в якому складі, чи входив позивач до складу цього органу і на якій підставі, чи повноважним був склад профкому, який приймав рішення про відмову в наданні згоди на звільнення позивача з роботи 25 грудня 2013 року та чи є обґрунтованим прийняте ним рішення.