Миколаївська обласна рада
професійних спілок

    На практиці досить часто трапляються випадки, коли поняття «сумісництво» (внутрішнє) і «суміщення» плутають одне з одним. Ці поняття слід відрізняти одне від одного, оскільки вони різні та мають різне законодавче підґрунтя.

    Порядок й умови сумісництва визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну України від 28.06.93р. № 43, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.06.93р. за №76 (далі Положення).

    Робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина у вільний від основної роботи час.

    Відповідно до п.1 Положення сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

    З працівниками, котрі працюють за сумісництвом, укладають окремі трудові договори.

   Під час приймання на роботу працівника-сумісника й оформлення з ним трудових відносин обидві сторони (роботодавець і працівник) насамперед повинні визначити режим роботи за сумісництвом та порядок оплати роботи за сумісництвом.

    У період роботи на сумісника поширюються всі права, гарантії та обов’язки, передбачені законодавством, колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

    Важливою умовою роботи за сумісництвом є наявність вакантної посади (професії).

   За сумісництвом можна працювати на одному, двох або більше підприємствах і мати в кожному місці роботи відповідний запис у трудовій книжці. У будь-якому разі одне місце роботи працівника має бути основним.

    Працівник-сумісник не може виконувати одночасно роботу за сумісництвом та за основним місцем роботи.

    Для роботи за сумісництвом згоди роботодавця за основним місцем роботи не потрібно.

    Відповідно до ст. 102-1 КЗпП працівники які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

    Так, на відміну від сумісництва, суміщення професій (посад) виконується:

-         на тому самому підприємстві, установі, організації;

-         як додаткова робота за іншою професією (посадою) або як виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;

-         поряд з основною роботою (без звільнення від своєї основної роботи);

-         у межах установленої тривалості робочого часу;

-         за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи;

-         з установленням доплати до посадового окладу.

    Схожість таких робіт у тому, що працівник, крім основної, виконує іншу (додаткову) роботу.

    Щодо суміщення законодавством не передбачено будь-яких заборон і обмежень.

   Крім того, за суміщенням професій (посад) важливим факторам є наявність вакансії у штатному розписі підприємства, установи організації. З працівником узгоджується зміст й обсяг додаткової роботи, яка йому доручається, а також розмір доплати за виконання такої роботи.

   На суміщення роботодавець має видати відповідний наказ (розпорядження) по підприємству, в якому зазначити: посаду, що суміщається працівником; обсяг виконуваних робіт; розмір доплати за суміщення.

   На працівників, які працюють за суміщенням, поширюються всі трудові права та соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством та колективним договором.

    Треба зазначити, що відмінність між поняттям «суміщення» та «сумісництво» полягає в тому, що за сумісництва – інша (додаткова) робота відбувається у вільний від основної роботи час. Крім того, в разі внутрішнього сумісництва робочий час робочий час працівника збільшується, що слід відображати в табелі обліку робочого часу. Так, якщо працівник працює на півтори ставки (на одній посаді – повний робочий день (100% ставки), а на другій – на півставки) його час збільшується пропорційно до його ставки, тобто у півтора рази. Табелювання працівника має провадитись має провадитись за двома посадами.

    У разі суміщення посад інша (додаткова) робота має виконуватись в межах одного трудового договору, виключно на одному підприємстві в межах робочого часу за основною посадою працівника (як правило це виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника).

    Оплата праці за суміщення професій (посад) і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника регулюється ст.105 КЗпП.

   Так, працівникам, які виконують на тому самому підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

За матеріалами газети «Праця і зарплата»

№ 22 від 10 червня 2015 року