Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (додаток 1 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 № 679; далі — Список). Звертаємо увагу, що у Списку зазначено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки, що передбачена за повний рік роботи за конкретною професією, посадою, видом роботи, виробництва.

Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць та часу зайнятості працівника в цих умовах. Атестація робочих місць за умовами праці має бути проведена згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442.

Частиною другою статті 9 Закону про відпустки чітко визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються лише:

1) час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці або з особливими характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників конкретного виробництва, цеху, професії або посади;

1. час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці;
2. час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Фактичною роботою із шкідливими і важкими умовами праці є робота, коли на працівника під час виконання його трудових обов'язків згідно з укладеним трудовим договором діють шкідливі фактори виробничого середовища і трудового процесу.

Згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16, у розрахунок часу, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Тож щорічна додаткова відпустка надається лише за ті дні, коли працівник працював під впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу не менше половини тривалості робочого дня.

Облік часу, відпрацьованого у зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

Отже, час перебування працівника на «лікарняному», у відрядженні, на курсах підвищення кваліфікації, виконання громадських обов'язків тощо не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

Водночас відповідно до частини першої статті 9 Закону про відпустки до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню.

За матеріалами журналу «Довідник спеціаліста з охорони праці» № 8/2014