Миколаївська обласна рада
професійних спілок

      За роз’ясненням Міністерства соціальної політики України, гарантії працівникам з оплати часу простою визначені статтею 113 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Відповідно до частини 1 цієї статті, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку, не нижчого від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

   За час простою працівникові не виплачуються доплати, надбавки, премії та інші виплати, установлені колективним та трудовим договором.

   Водночас виплати у зазначеному розмірі є мінімальними державними гарантіями. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», у колективному договорі підприємства можуть бути передбачені додаткові гарантії щодо оплати часу простою, збільшені порівняно із законодавчими.

    Оплата часу простою здійснюється за всі робочі дні згідно з установленим працівникові графіком роботи.

Виплати за час простою проводять у строки виплати заробітної плати, установлені, відповідно до статті 115 КЗпП, у колективному договорі не рідше двох разів на місяць.