Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Час відпочинку — це встановлений законодавством час, протягом якого працівники вільні від виконання трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд. Основними видами відпочинку є: перерви протягом робочого дня, щотижневі дні відпочинку — вихідні дні, святкові й неробочі дні, відпустки.

Перерва для відпочинку та харчування протягом робочого дня є чи не однією з найважливіших. Відповідно до статті 66 Кодексу законів про працю України (далі Кодекс) працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Така перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку й закінчення перерви встановлюється статутом, колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Частина 3 статті 66 Кодексу також зазначає, що працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть також відлучатися з місця роботи. Але відлучатися з роботи працівник має право за умови, що він зможе повернутися до місця виконання трудових обов'язків до моменту закінчення перерви.

На практиці перерва для відпочинку і харчування встановлюється, як правило, тривалістю від 30 хвилин до 1 години залежно від конкретних умов для цього та графіків змінної роботи, що діють на підприємстві.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації.