Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Таке переведення можливо тільки за наявності таких умов:

- згода працівника на переведення;

- домовленість (згода) між власниками або уповноваженими ними особами зацікавлених підприємств;

- наявність наказу про переведення за попереднім місцем роботи;

- наказ про прийняття на роботу з нового місця роботи.

Якщо всі ці умови будуть виконані, то переведення працівника на інше місце роботи буде здійснене відповідно до трудового законодавства.

Закон детально не регламентує порядок переведення працівника за його згодою на інше підприємство, установу, організацію. У зв’язку з цим належить враховувати власником підприємства, установи організації, в яке особа переводиться на роботу, у клопотанні про переведення працівника строку, протягом якого він просить звільнити працівника в порядку переведення.

При звільненні працівника за переведенням на інше підприємство трудове законодавство передбачає особливий порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) у випадку звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. При нарахуванні компенсації варто пам’ятати, що згідно з пунктом 1 статті 4 Закону поняття «невикористані дні щорічної відпустки» включає в себе дні як основної, так і додаткової відпустки, що належать працівникові.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону (обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку) у випадку, якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну і додаткову відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то в стаж роботи, що дає право на щорічну основну і додаткову відпустку, зараховується час, за який він не використовував такі відпустки за попереднім місцем роботи. При цьому, виходячи з пункту 8 частини 7 статті 10 Закону , щорічна відпустка повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві має бути надана за бажанням працівника, якщо за попереднім місцем роботи основна відпустка не була ним використана повністю або частково, а при звільненні він не одержав за неї грошову компенсацію.