Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Відповідно до ст. 84 КЗпП та 26 Закону України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику можуть надавати відпустку без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, установлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної праці без обмеження строку, визначеного частиною 1 цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Частиною 3 ст. 12 Закону №2136 установлено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною 1 ст. 26 Закону №504, без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 1 ст. 9 Закону №504.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 9 Закону № 504 до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 6 Закону №504), зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося робоче місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону №504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а якщо дитина хвора на цукровий діабет Iтипу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідності, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне, захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річноговіку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідності, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною 18-річного віку.

Водночас ст. 26 Закону №504 визначено, що час перебування у відпустках, зазначених 1 і 3 цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 частини 1 ст.9 Закону №504.

Враховуючи викладене, час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої за згодою сторін відповідно до ст. 26 Закону №544, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Водночас частиною 1 статті 91 визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Підготовлено фахівцями Департаменту праці та зайнятості Мінекономіки України

За матеріалами газети «Праця і зарплата»