Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Працівникам, яких направляють у відрядження, виплачують: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, установлюваних законодавством.

1. Чи вважається відрядженням робота працівника на робочому місці у приміщеннях чи на території структурних підрозділів роботодавця, розташованих в інших населених пунктах, ніж місцезнаходження юридичної особи, якщо з таким працівником укладено трудовий договір про дистанційну роботу?

2. Чи підлягають оплаті (компенсації) роботодавцем витрати, понесені працівником при поїздці до місцезнаходження установи або її структурних підрозділів за направленням роботодавця для виконання посадових обов’язків, якщо на момент направлення працівник перебуває за місцем здійснення дистанційної роботи, відмінного від розташування установи чи її структурних підрозділів? Чи поширюються вимоги інструкції № 59 на оплату таких поїздок?

3. Який правовий механізм регулювання відряджень при дистанційній формі організації праці?

Відповідь: Згідно зі ст.4 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП) законодавство про працю складається з КЗпП та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно зі ст.602 КЗпП дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюється правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 51 КЗпП.

За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця встановлюється трудовим договором про дистанційну роботу.

Відповідно до ст. 24 КЗпП трудові договори про дистанційну роботу повинні укладатися у письмовій формі. Типова форма такого договору затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021р. № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2021р. за № 886/36508.

Також окремі умови застосування дистанційної роботи можуть бути встановлені у колективному договорі.

Відповідно до ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат на одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, яких направили у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Пунктами 1 і 2 інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. за №218/2658, передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця – за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації. Що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства перебувають в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена договором (контрактом).

Враховуючи зазначене, поїздка до місця постійної роботи не може вважатися відрядженням. Водночас оплата за такою поїздкою може бути передбачені у трудовому та/або колективному договорі.

Службові відрядження до інших підрозділів підприємства оформлюють і оплачують у загальновстановленому для службових відряджень порядку.

Головний спеціаліст Департаменту праці та зайнятості

Міністерства економіки України Юлія ЄВТУШЕНКО

За матеріалами газети «Праця та зарплата»