Право розлученої жінки на додаткову відпустку
Одиноку жінку цікавить, чи має вона право на додаткову відпустку як одинока матір за 2007 — 2011 рр., якщо вона була розлучена в 2007 р., але рішення суду про позбавлення батьківських прав прийнято лише у 2012р. Якщо має, то на підставі яких документів?
Відповідно до ст. 19 Закону про відпустки право на соціальну додаткову відпустку має, зокрема, одинока мати.
Визначення поняття одинокої матері наведено у п. 9 постанови № 9 та п. 5 частини дванадцятої ст. 10 Закону про відпустки.
Згідно з постановою № 9 одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Оскільки у п. 5 частини дванадцятої ст. 10 Закону про відпустки визначено одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.
Отже, право на додаткову відпустку мають: жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутні запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів)
Для отримання додаткової соціальної відпустки одинока мати, тобто жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері, надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини; жінка, яка є вдовою, — копію свідоцтва про народження дитини та копію свідоцтва про смерть чоловіка.
Отже, якщо жінка дійсно є одинокою матір'ю, вона підтверджує це довідкою з органів реєстрації актів громадянського стану.
Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці, оскільки вона не завжди вважається одинокою матір'ю, виходячи з тих обставин, що батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у її вихованні.
Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Як передбачено ст. 158 цього Кодексу, за заявою матері чи батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.
Чинне законодавство не містить переліку документів, які слід надати жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Таким чином, для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має надаватися будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений у встановленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Такими документами, наприклад, можуть бути:
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
- рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини;
- ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
- акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
- довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.
Надання лише копії свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки з ЖЕКу про реєстрацію місця проживання не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.
Отже, у разі надання працівницею будь-якої довідки, у якій з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини в 2007 - 2011 рр., вона матиме право за ці роки отримати відповідні відпустки. Якщо ж такі довідки не буде надано, жінка матиме право на соціальну додаткову відпустку як одинока мати на підставі рішення суду про позбавлення батька батьківських прав починаючи з 2012 р.
Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за декілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення незалежно від підстав йому має виплачуватися компенсація за всі невикористані дні відпустки згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.
З січня 2010 р. у зв'язку з набранням чинності Законом № 1343 збільшено тривалість додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Тривалість щорічної додаткової оплачуваної відпустки з 2010 р. становить 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. При цьому за наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ст. 182і КЗпП, ст. 19 Закону про відпустки).
Враховуючи те, що згідно зі ст. 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки має визначатися відповідно до норм законодавства, що були чинними на той час.
Тобто з 2004 р. по 2009 р. включно одинока мати мала право на цю відпустку тривалістю 7 календарних днів за кожен рік (перелік осіб, які мають право на зазначену додаткову відпустку, доповнено категорією «одинока мати» на підставі Закону № 2128).
За матеріалами «Вісника податкової служби України» №17-18, травень, 2012р.