Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору, який визначено ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Частиною другою ст.23 КЗпП передбачено, що у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладається строковий договір. Строковий трудовий договір може укладатися на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи (пункти 2 і 3 ст.23 КЗпП).

Згідно з частиною третьою ст.21 КЗпП, контракт є особливою формою трудового договору, у якому строк його чинності, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися за угодою сторін. Прийняття на роботу працівників шляхом укладення з ними контракту може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.

Строковий трудовий договір до закінчення його чинності, так само як трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП.

Відповідно до пункту другого частини першої ст.36 КЗпП, закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не висуває вимоги про їхнє припинення.

Звільнення відбувається без заяви працівника, відповідно до наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. Законодавством також не передбачено обов’язок власника попереджувати працівника про майбутнє звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору. Наказ (розпорядження) про звільнення видається в останній день чинності строкового трудового договору або перед цією датою. У цьому разі днем звільнення має бути останній день роботи.

За роз’ясненням Міністерства соціальної політики України