Миколаївська обласна рада
професійних спілок

    Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» (далі – Закону), жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Зазначена відпустка не є видом щорічних відпусток, установлених пунктом першим частини першої статті 4 Закону, а належить до категорії соціальних відпусток. Її надають не за робочий, а за календарний рік, тому тривалість цієї відпустки не залежить від періоду часу, який відпрацював працівник у календарному році.

    Як визначено частиною сьомою статті 20 Закону, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні основну і додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами.

    Враховуючи, що відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною, на неї не поширюється дія норми частини третьої статті 10 Закону, відповідно до якої загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. Це стосується, зокрема, і керівних працівників навчальних закладів і установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників, яким Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 346 установлено надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів.

За роз’ясненням Мінсоцполітики