Миколаївська обласна рада
професійних спілок

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці через укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма, закріплена частиною 2 ст.21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві, в установі, організації.

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» визначено право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами (установами, організаціями) незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Отже, працівник, який уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом, має право на оплачувану щорічну відпустку повної тривалості. Робота в режимі неповного робочого часу на встановлену тривалість щорічної основної відпустки не впливає (частина 3 ст.56 КЗпП). Тривалість відпустки внутрішнього сумісника також визначають окремо за кожною з обійманих посад.

При цьому порядок надання відпустки суміснику (в частині визначення часу надання відпустки) різниться залежно від форми власності підприємства, установи, організації.

Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (зі змінами, далі – постанова 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за №76 (далі – Положення). Дія постанови № 245 та положення поширюється не лише на державні, а й на комунальні підприємства, установи й організації (відповідно до постанов Верховного Cуду від 12.02.2020 року у справі № 607/13528/18, від 10.04.2019 року у справі № 592/11917/17, а також роз’яснень Мінсоцполітики у листах від 08.08.2008 р. № 243/06/186-08, від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10).

Відповідно до п.3 постанови №245 відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Тобто сумісники, які працюють на державних і комунальних підприємствах, в організаціях, установах, хоча й отримують «подвійні» відпускні (і за основною посадою, і за сумісництвом), але відпочивають протягом одного «строку». Про це нагадує й Мінсоцполітики в листі від 12.09.2016 № 1294/13/84-16.

Умови роботи за сумісництвом на підприємствах, в установах, організаціях інших форм власності визначаються ними самостійно (наприклад, у колективному договорі).

При цьому слід виходити з того, що одночасне використання відпусток одразу в усіх роботодавців (або за всіма трудовими договорами при внутрішньому сумісництві) — це право працівника, а не його обов’язок. За бажання працівник може взяти щорічну відпустку на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Навіть якщо це перший рік роботи сумісника і 6-місячний строк безперервної роботи ще не настав (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки»). Однак працівник цілком може піти у відпустку за основним місцем роботи, але продовжити працювати за сумісництвом (і навпаки). Також сумісник може попросити надати йому всю відпустку повністю або частинами.

Якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи перевищує тривалість відпустки за сумісництвом, то за бажанням сумісника роботодавець зобов’язаний надати йому відпустку без збереження зарплати на період до закінчення відпустки за основним місцем роботи (на підставі п.14 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки»).

Працівники-сумісники мають право не лише на щорічну основну відпустку, а й на інші види відпусток, зокрема, на додаткову соціальну відпустку для працівників, які мають дітей; відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустку без збереження заробітної плати. При цьому відпустка у зв’язку з навчанням не передбачена.

Оплату відпустки чи виплату компенсації за невикористану відпустку сумісникам провадять у такому самому порядку, як і за основним місцем роботи, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. При цьому внутрішньому сумісникові розрахунок заробітної плати за час відпустки здійснюють окремо за кожною посадою, так само окремо рахують і відпускний стаж.

Підготовлено при використані матеріалів:

Роз’яснення Мінекономіки у газеті «Праця і зарплата», №28 (95) від 28.07.2021

https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2017/may/issue-42/article-27628.html

http://www.visnuk.com.ua/uk/news/100024194-robota-za-sumisnitstvom-chi-maye-pravo-pratsivnik-na-nadannya-vidpustki