Відповідно до Закону України «Про відпустки» (далі – Закон), працівники, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустку. Статтею 10 Закону визначені категорії працівників, які за бажанням можуть піти у щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві (серед таких працівників, наприклад, сумісники; особи з інвалідністю; жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, та ін.).

У разі звільнення працівника, у тому числі й у випадку, коли його робочий період склав менше одного місяця, йому, відповідно до статті 24 Закону, виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Міністерство соціальної політики України у своєму листі від 18.06.2019 № 928/0/206-19 надало роз’яснення щодо обчислення середньої зарплати для оплати часу відпустки працівника-новачка, тобто працівника, який йде у відпустку або звільняється, не відпрацювавши повністю жодного календарного місяця.

Відповідно до роз’яснення, нарахування виплат за час щорічної відпустки провадять з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок), виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (пункт 4 Порядку).

Тобто у разі, якщо працівник пропрацював менше місяця, середня заробітна плата обчислюється шляхом множення посадового окладу працівника на 12 місяців та діленням отриманого результату на кількість календарних днів в умовному розрахунковому періоді за винятком святкових і неробочих днів. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.