Миколаївська обласна рада
професійних спілок

   Згідно зі ст. 11 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон), забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості впродовж робочого року працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці чи з особливим характером праці. Тобто власник зобов’язаний надати працівникові щорічну відпустку повної тривалості впродовж року.

    Відповідно до ст. 12 Закону, невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніш від 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

  Конкретна тривалість щорічних додаткових відпусток встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці надається тривалістю до 35 календарних днів (за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджениму постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 зі змінами) та за ненормований робочий день – до 7 календарних днів. Щорічна додаткова відпустка надається за однією підставою, визначеною працівником (ст. 10 Закону); декілька підстав можуть бути використані працівниками окремих професій та посад, визначених Постановою № 1290.

  Тривалість невикористаних щорічних додаткових відпусток працівників за минулі роки має визначатися відповідно до положень колективного договору, які були чинними на той час. Наприклад, якщо працівникові надається невикористана щорічна додаткова відпустка за 2011 рік у 2012 році, то вона має бути надана йому тривалістю, передбаченою колективним договором, що був чинний у 2011 році.

   Ст. 24 Закону передбачено можливість заміни частини щорічної відпустки грошовою компенсацією на бажання працівника. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної та додаткових відпусток має бути не менш ніж 24 календарних дні.

НОРМАТИВНА БАЗА

• Указ № 310 – Указ Президії ВР СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.74 р. № 310-IX.

• Закон про відпустки – Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

• Закон № 2240 – Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.

• Порядок № 100 – Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

• Інструкція № 58 – Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення та Міністерства юстиції України від 29.07.93 р. № 58.

Особливості регулювання праці сезонних працівників, встановлюються законодавством, зокрема, ст. 7 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП). Спеціальним нормативним актом щодо праці сезонних працівників безпосередньо є Указ № 310, який, згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII, є чинним в частині, що не суперечить Конституції і законам України.

ЧИ МОЖЕ БУТИ ПЕРЕНЕСЕНА ВІДПУСТКА ПІД ЧАС ХВОРОБИ ПРАЦІВНИКА НА ПІДСТАВІ ДОВІДКИ З ЛІКУВАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ?

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

ЯКИЙ ПОРЯДОК НАДАННЯ ВІДПУСТОК СУМІСНИКАМ?

Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної роботи на умовах трудового договору, іншої роботи у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43).

З метою надання практичної допомоги надаємо роз'яснення на деякі запитання щодо особливостей застосування Закону України “Про відпустки”.