Миколаївська обласна рада
професійних спілок

За статтею 3¹ Закону України «Про оплату праці» (далі – Закон) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 2 ст. 3¹ Закону визначено вичерпний перелік виплат, які не враховуються під час обчислення розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Статтею 1 Закону визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Щодо сум середнього заробітку, то такі виплати не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу, а це виплати, які розраховуються згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок). Пунктом 2 Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, крім часу відпусток, провадиться виходячи із заробітної плати, нарахованої за два місяці.

Таким чином, у періоди, коли за працівником відповідно до законодавства зберігається середній заробіток (перебування працівника у відпустці, проходження військової служби, відрядження, направлення на навчання, перенавчання та перепідготовку), доплата до рівня мінімальної заробітної плати не здійснюється.

За роз’ясненнями Міністерства соціальної політики України